спливти

спливти

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Поможем решить контрольную работу

Смотреть что такое "спливти" в других словарях:

  • спливти — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • спливти — [сплиеўти/] иеву/, иеве/ш, иевеимо/, иевеите/; мин. сплиў, сплиеўла/; нак. иеви/, иев і/т …   Орфоепічний словник української мови

  • спливтися — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • спливати — а/ю, а/єш, недок., сплисти/, спливу/, спливе/ш; мин. ч. сплив, сплила/, сплило/; і спливти/, ву/, ве/ш; мин. ч. сплив, спливла/, спливло/ і рідко спли/нути, ну, неш, док. 1) Пливучи, віддалятися, зникати з поля зору. || перен. Безслідно зникати,… …   Український тлумачний словник

  • позринати — I а/є, а/ємо, а/єте, док. Зринути, спливти (про все чи багато чого небудь, усіх чи багатьох). II а/ють, док., з чого і без додатка. Звільнитися від якоїсь прив язі, пут і т. ін. або вислизнути, зірватися з чого небудь (про коней, волів тощо) …   Український тлумачний словник

  • поспливати — а/є, а/ємо, а/єте, док. 1) Спливти вниз за течією (про багато чого небудь). 2) Стекти з поверхні чогось (про краплини, струмочки і т. ін.). 3) Піднятися з глибини води на її поверхню; випливти (про всіх чи багатьох, усе чи багато чого небудь) …   Український тлумачний словник

  • проходити — I див. проходжувати. II джу, диш, недок., пройти/, пройду/, про/йдеш, док. 1) неперех.Іти, пересуватися кроками; крокувати. || Пропливати в морі, річці і т. ін. (про риб). || Їхати, скакати верхи де небудь. || Переміщатися де небудь (про поїзд,… …   Український тлумачний словник

  • спливання — я, с. Дія за знач. спливати, спливти …   Український тлумачний словник

  • спливатися — а/ється, недок., сплисти/ся, спливе/ться; мин. ч. спли/вся, сплила/ся, сплило/ся і спливти/ся, ве/ться; мин. ч. спли/вся, спливла/ся, спливло/ся; док. 1) Пливучи, збиратися, скупчуватися в одному місці. || З єднуватися в один потік (про річки,… …   Український тлумачний словник

  • утікати — I (втіка/ти), а/ю, а/єш, недок., утекти/ (втекти/), утечу/, утече/ш; мин. ч. уті/к, утекла/, утекло/; док. 1) Швидко відходити, відбігати, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування і т. ін. 2) Поспішно відступати. ||… …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»